Рішення про евтаназію рідко приходить як впевнене: «Так, настав час».
Частіше все починається із сумнівів.
Можливо, собака вже майже не встає, але сьогодні раптом зустріла вас поглядом і завиляла хвостом. Кіт майже перестав їсти, але ввечері знову прийшов і ліг поруч. Лікування вже не дає того результату, на який ви сподівалися, але погодитися з думкою про прощання все одно здається неможливим.
І тоді з'являється питання, на яке дуже хочеться отримати однозначну відповідь:
На жаль, універсальної ознаки, після якої хтось може сказати «саме сьогодні», не існує.
Але є речі, на які можна подивитися разом із ветеринарним лікарем — не для того, щоб швидше прийняти рішення, а щоб зрозуміти, як зараз почувається ваш улюбленець і чи можна ще зробити його життя комфортним.
Не «скільки йому залишилося», а «як він живе зараз»
Коли тварина тяжко хворіє, легко почати рахувати дні.
Ще тиждень. Ще місяць. Можливо, нове лікування дасть ще трохи часу.
Але тривалість життя — не єдине, що має значення.
У ветеринарній медицині для таких ситуацій використовують поняття якості життя. Важливо не лише те, скільки часу потенційно залишилося, а й те, яким є цей час для самої тварини.
- Чи відчуває вона біль?
- Чи може нормально дихати?
- Чи їсть і п'є самостійно?
- Чи може вставати та пересуватися?
- Чи може спокійно спати?
- Чи контролює сечовипускання та випорожнення?
- Чи цікавиться тим, що раніше приносило задоволення?
- Чи шукає вашого товариства?
Один поганий день ще нічого не вирішує.
Так само як один хороший ранок не завжди означає, що тяжка хвороба відступила.
Іноді корисніше подивитися на останній тиждень або два в цілому. Можна навіть відзначати в календарі хороші й погані дні. Це не дасть математичної відповіді, але допоможе побачити зміни, які складно помітити, коли ви перебуваєте поруч із твариною щодня.
Головне питання тут не обов'язково звучить як «чи може вона прожити ще?».
Іноді важливіше запитати:
Як зрозуміти, що евтаназію вже варто обговорити з ветеринаром?
Сам по собі похилий вік не є причиною для евтаназії. Так само складний або невиліковний діагноз ще не означає, що настав час прощатися. З багатьма хронічними захворюваннями тварина може жити довго і комфортно, якщо лікування контролює біль та інші симптоми.
Якщо лікування дає обґрунтовані шанси на одужання або стійке покращення стану, їх потрібно обговорити з ветеринарним лікарем і не поспішати з рішенням.
Евтаназію варто розглядати тоді, коли захворювання або наслідки травми є незворотними, прогноз несприятливий, а доступне лікування вже не може повернути тварині прийнятну якість життя чи достатньо полегшити її страждання. Це може проявлятися постійним або сильним болем, який не вдається контролювати; тяжким диханням; майже повною відмовою від їжі та води; втратою можливості самостійно вставати або пересуватися; повторними важкими нападами чи кризами.
Особливо важливо дивитися не на одну окрему ознаку, а на загальний стан тварини та прогноз.
Саме тому рішення краще приймати разом із ветеринарним лікарем, який знає діагноз, бачить динаміку захворювання і може пояснити, що ще реально може дати лікування.
А якщо я прийму рішення занадто рано?
Це один із найважчих страхів.
Поки тварина ще дивиться на вас, реагує на голос або іноді їсть улюблену їжу, може здаватися, що погодитися на евтаназію означає забрати в неї час, який вона ще могла б прожити.
Тому не потрібно приймати таке рішення лише через вік, сам діагноз або тому, що лікування стало складним.
Замість запитання «нам уже час?» можна поставити лікарю конкретніші питання:
- Чи є реальні шанси на одужання або стійке покращення стану?
- Що саме зараз завдає моїй тварині страждань?
- Чи можемо ми це контролювати?
- Чи є ще лікування, яке реально може покращити її стан?
- Чи може допомогти паліативна терапія?
- Якого розвитку хвороби чекати далі?
- Що може статися, якщо ми вирішимо почекати?
- За якими ознаками ви порадили б більше не відкладати?
Іноді після такої розмови з'ясовується, що є сенс продовжувати лікування або перейти до паліативної допомоги — контролювати біль, нудоту, задишку та інші симптоми й залишити тварині комфортний час удома.
А іноді стає зрозуміло, що медицина ще може певний час підтримувати роботу організму, але майже не може повернути тварині комфорт.
Це різні ситуації.
І саме тому рішення про евтаназію краще приймати не наодинці зі своїм страхом, а після відвертої розмови з ветеринарним лікарем.
Як підготуватися, якщо рішення вже прийняте?
Коли рішення прийняте, думати про організаційні речі може бути дуже важко.
Тому частину питань краще поставити лікарю заздалегідь.
Запитайте:
- як саме проходитиме процедура;
- чи буде застосована попередня седація або анестезія;
- коли тварина втратить свідомість;
- скільки приблизно все триватиме;
- чи можете ви залишатися поруч;
- чи можна тримати тварину на руках або гладити її;
- що ви можете побачити після втрати свідомості та після зупинки серця;
- що відбудеться з тілом після процедури.
Якщо евтаназія проходитиме в клініці, можна взяти із собою знайомий плед або невелику річ із домашнім запахом, якщо клініка це дозволяє.
Можна заздалегідь вирішити, хто з родини хоче попрощатися і хто хоче бути присутнім.
Деякі люди хочуть зберегти невелику прядку шерсті, відбиток лапи, нашийник або іншу річ на пам'ять. Іншим це зовсім не потрібно.
Правильного способу попрощатися немає.
Варто лише знати про ці можливості до процедури, щоб не довелося приймати всі рішення одразу після неї.
Як відбувається евтаназія (присипляння) кота або собаки?
Присипляння тварини, або ветеринарна евтаназія, — це процедура, мета якої — припинити життя тварини так, щоб максимально уникнути болю, страху та передсмертних страждань.
Конкретний протокол може відрізнятися залежно від стану тварини, її виду, препаратів та клінічної ситуації.
У багатьох випадках перед завершальним етапом застосовують препарати, які заспокоюють тварину та вводять її в стан глибокої седації або анестезії. Після того як тварина втрачає свідомість і вже не усвідомлює того, що відбувається, ветеринар переходить до наступного етапу процедури.
Але не варто орієнтуватися лише на схему «два уколи», яку часто описують в інтернеті. Для різних тварин і різних медичних ситуацій протокол може бути різним.
Набагато важливіше заздалегідь запитати лікаря:
Ветеринар повинен мати можливість зрозуміло пояснити вам, що саме відбуватиметься.
Чи боляче тварині під час евтаназії?
Мета правильно проведеної евтаназії полягає саме в тому, щоб тварина не переживала біль і страх у момент смерті.
Для зменшення тривоги та дискомфорту перед завершальним етапом процедури може застосовуватися седація або анестезія.
Але є одна річ, про яку власникам не завжди говорять заздалегідь.
Після того як тварина втратила свідомість, а іноді й після зупинки серця, можуть виникати окремі м'язові скорочення, рухи тіла або глибокі рефлекторні вдихи. Можливе також розслаблення сечового міхура чи кишечника.
Для людини, яка цього не очікувала, такі реакції можуть виглядати страшно.
Вони не обов'язково означають, що тварина повернулася до свідомості або відчуває біль.
Тому перед процедурою варто попросити лікаря пояснити, що саме ви можете побачити і які реакції є можливими.
Знати це заздалегідь набагато легше, ніж намагатися зрозуміти побачене вже після прощання.
Евтаназія вдома чи у ветеринарній клініці?
Обидва варіанти можливі.
Для деяких тварин сама поїздка до ветеринарної клініки є великим стресом. Інших через тяжкий стан складно транспортувати.
Якщо у вашому місті можна провести присипляння кота чи собаки вдома і стан тварини дозволяє це зробити, знайома кімната, власна лежанка та присутність близьких можуть зробити останній час спокійнішим.
В інших ситуаціях клініка буде логічнішим варіантом — наприклад, коли тварина вже перебуває на стаціонарному лікуванні, її стан різко погіршився або рішення доводиться приймати після екстреного обстеження.
Якщо ви розглядаєте виклик ветеринара додому, варто заздалегідь уточнити не лише вартість, а й хто саме приїде і як проходитиме процедура.
Не соромтеся запитати ім'я лікаря, як він планує контролювати біль і свідомість тварини та що відбуватиметься на кожному етапі.
Чи потрібно бути поруч під час евтаназії?
Потрібно — не те слово.
Якщо ви хочете залишатися біля свого улюбленця, скажіть про це лікарю.
Можна гладити його, говорити з ним, тримати за лапу або просто сидіти поруч.
Але буває й інакше.
Хтось розуміє, що не зможе бути присутнім до самого кінця. Хтось хоче попрощатися до процедури. Хтось залишається поруч, поки тварина засинає, а потім виходить.
Не варто перетворювати останні хвилини вашого спільного життя на перевірку того, наскільки ви «хороший господар».
Якщо для вас важливо бути поруч — будьте.
Якщо ви відчуваєте, що не можете, — поговоріть про це з лікарем і попрощайтеся так, як можете саме ви.
Що говорить закон України про евтаназію тварин?
В Україні питання умертвіння тварин регулює Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження».
Стаття 17 закону допускає умертвіння тварини, зокрема, для припинення її страждань, якщо вони не можуть бути припинені в інший спосіб.
Закон також встановлює вимоги до гуманності такої процедури та недопущення передсмертних страждань тварини.
Водночас закон не встановлює універсальної для всіх випадків фармакологічної схеми на кшталт «обов'язково дві ін'єкції».
Конкретний ветеринарний протокол залежить від клінічної ситуації.
Для власника тут важливіше інше: лікар повинен пояснити, коли тварина втратить свідомість, як контролюватиметься біль і що відбуватиметься до моменту смерті.
Якщо пояснення лікаря викликає у вас сумніви, а ситуація не є екстреною, ви маєте право поставити додаткові запитання або отримати думку іншого ветеринарного фахівця.
Що відбувається після евтаназії?
Про це не обов'язково вперше говорити вже після смерті тварини.
Навпаки, якщо є можливість, краще дізнатися про подальші варіанти заздалегідь.
Запитайте у клініці:
- що відбудеться з тілом після процедури;
- хто займатиметься транспортуванням;
- чи доступна індивідуальна кремація;
- чи є загальна кремація;
- чи можна отримати прах після індивідуальної кремації;
- скільки часу займає цей процес;
- які документи або підтвердження надає крематорій чи клініка.
Не бійтеся запитувати, куди саме буде передане тіло тварини і яка організація займається кремацією.
Це нормальне питання.
Якщо для вас важливо отримати прах саме вашого улюбленця, уточніть умови індивідуальної кремації та спосіб ідентифікації тварини.
Розмова про це може здаватися нестерпно передчасною.
Але набагато важче вперше почути всі ці запитання через кілька хвилин після смерті того, хто щойно був поруч.
«А раптом я зробив помилку?»
Це питання може прийти не до евтаназії, а після неї.
Учора рішення здавалося єдиним можливим.
А сьогодні пам'ять раптом повертає не останні важкі дні, а той момент, коли кіт ще муркотів. Коли собака ще їла. Коли вона дивилася на вас.
І виникає думка:
Такі сумніви після втрати не означають автоматично, що рішення було неправильним.
Спробуйте згадувати не один хороший момент останнього дня, а всю картину, через яку ви прийшли до цього рішення.
Діагноз.
Біль.
Прогноз.
Ночі, коли тварині було погано.
Розмови з лікарем.
Те, що лікування ще могло — і чого вже не могло.
Ми погоджуємося на евтаназію не тому, що перестаємо любити.
Іноді це рішення з'являється тоді, коли можливість продовжувати життя все важче відокремити від продовження страждань.
А після цього залишається вже інше завдання — не прийняти ще одне рішення, а навчитися жити з відсутністю того, хто багато років був поруч.
Коли будете готові
Після прощання не обов'язково одразу щось робити зі спогадами.
Фотографії можуть залишитися в телефоні. Улюблені речі — на своїх місцях. Ім'я — просто звучати вдома.
Комусь хочеться говорити про свого улюбленця. Комусь потрібен час, перш ніж навіть переглядати фотографії.
Якщо колись вам захочеться зібрати його фотографії, історію та спогади в одному місці, у LapaStory можна створити сторінку пам'яті про свого улюбленця.